Яке диво дивне –  народна пісня! Яку владну силу таїть вона в собі! Минають віки, змінюються суспільні устрої, потрясають світ нищівні війни і голодомори, на зміну одним поколінням приходять інші –  у кожного свої смаки, свої уподобання. А народна пісня залишається, через усі злигодні й поневіряння проносить вона свій первісний чар, свою нев'янучу молодість.

«Наша пісня ллється – сонечко сміється»

З такою назвою 16 листопада в нашому  садку пройшов захід  української  народної пісні, організований музичним керівником Оленою Олександрівною П. з нагоди Дня української писемності та мови.

Метою проведення заходу стало розширення знань у дітей про традиції українського народу,  пов’язані з народними піснями; розвитку творчих здібностей педагогів, виховання любові до народної пісні, поваги до її творців,  інтересу до минулого, культури рідного краю.

На заході прозвучали  такі знайомі і улюблені народні пісні як: «Ой, у вишневому садочку», «Я щаслива зроду», «Їхали козаки…» та багато інших.

Українська  пісня – є частиною духовного життя народу і вона не залишає його ні в радості, ні в смутку, крок за кроком слідуючи  за людиною  від дитинства до старості. 

Народні пісні криють у собі таку силу уяви та багатство щирих переживань, що стали джерелом натхнення Івана Франка, Ольги Кобилянської, Ліни Костенко та інші.

Діти  не тільки заспівали пісні, а й творчо інсценізували їх зміст.

Хоч і свято закінчилось, але не закінчується зустріч з піснею. Вона залишиться з нами, як вірний товариш.

                Народна пісня — голос невсипущий,               

 Душі людської вічне відкриття.

 Вона ніколи, як і хліб насущний,

 Не вийде з моди сущого життя.